Вставне речення правило

Вставне речення правило

Вставні слова та речення

Вставними називаються слова або сполучення слів,- що виражають ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення і не виступають членами речення:

І найвища, по-моєму, це краса вірності (О. Гончар); Правда, з того часу втекло вже чимало води (Ю. Збанацький).

У першому реченні той, хто говорить, за допомогою вставного слова по-моєму вказує, що думка належить йому, а в другому — словом правда — стверджується достовірність. Вставні слова, словосполучення й речення вимовляються швидше і нижчим тоном, ніж слова того речення, до якого вони введені, і виділяються паузами.

За значенням вставні слова і словосполучення поділяються на такі групи:

1. Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.

2. Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь:

Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).

3. Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. Б аш).

4. Слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом: Тільки в середині червня роботи, нарешті, були завершені.

5. Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).

6. Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).

Вставні речення здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.

Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).

Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами:

Справді , хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.

Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:

У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла (Янка Купала).

Вставне речення правило

Зверніть увагу!
Деякі дієслова (здається, кажуть, думаю), прислівники (звичайно, видно, можливо), іменники (правда, на жаль, на щастя) тощо в реченні можуть виконувати різні функції — бути членами речення і вставними словами. Якщо до слова в реченні можна поставити питання від інших слів, то воно не вставне і виділяти його комами не потрібно.
Ніколи не є вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, нібито, все-таки, мовби, неначе, адже, тобто, особливо.
Порівняйте:
1. Там кажуть усю правду. 1. Там, кажуть, сонце спати лягає.
2. Максим може вам заспівати. 2. Я, може, вам заспіваю?
3. Здалеку видно плесо річки. 3. Будинок тут, видно, недавно збудовано.

Значення, які властиві вставним словам, можуть виражатися і цілими реченнями. Наприклад:
1. Як ми вже знаємо, по дорозі з Харкова Гребінка зупинився в Кременчуці (П. Жур). 2. Ну а ви, я бачу, здружилися (М. Трублаїні). До основного речення вставне речення приєднується за допомогою сполучника або без нього.

Вставні слова (словосполучення, речення) вживаються в різних стилях мови. У науковому та публіцистичному здебільшого вживаються ті з них, що вказують на порядок висловлення думки, джерело інформації, достовірність висловленого тощо.

248 Мозковий штурм. Чому вставні конструкції не є членами речення?

249 І. Прочитайте вголос текст, виділяючи інтонацією вставні слова. Визначте стиль і тип мовлення. Що нового ви дізналися з прочитаного?
II. Випишіть вставні слова, визначте їхню групу за значенням. Поясніть роль вставних слів для зв’язку думок у тексті та вираження авторського ставлення до висловленого. Зверніть увагу на розділові знаки при вставних словах.

Підкова на щастя.

Кожен із вас, сподіваюся, знає вислів «підкова на щастя». Та не всім, далебі * , відоме його походження. Історія цього афоризму сягає глибокої давнини. Ще в Стародавньому Римі та Греції був звичай підковувати коней і волів. Якщо, скажімо, ратаї чи воїни робили це з практичних міркувань, то для заможної верхівки таке оздоблення тварини мало суто обрядовий характер. Кожен по-своєму намагався продемонструвати статки: власники коней чи волів узували їх у срібні, а то й золоті підківки, намагаючись цим підкреслити своє соціальне становище. Траплялися, однак, випадки, коли дорогоцінні вироби непомітно губилися, і той, кому щастило знайти з благородного металу підківку, неабияк дякував долі. Звідси, отже, й похідний вислів -«підкова на щастя».
Коли і де з’явилася підкова, хто той винахідник, що, розірвавши в горні шмат заліза, викував напівовальний каблучок і припасував його до копита коневі? На жаль, історія не зберегла імені далекого майстра (За В. Скуратівським).

* Далебі — уживається в значенні вставних слів: справді, дійсно і т. ін. III. Напишіть переказ, використовуючи виписані вставні слова.

250 Два-чотири — всі разом. Поміркуйте, у яких двох із поданих речень є вставні слова. Доведіть свою думку.
1. Може, я міг би вам допомогти? — довірливо запитав незнайомий (О. Гончар). 2. Ніхто не може світа пережити (Нар. творчість). 3. Генерал, видно, був чимось не вдоволений (О. Гончар). 4. Видно місто, далі поле у моєму вікні (М. Рильський).

251 Складіть і запишіть по два речення так, щоб в одному випадку подані слова були вставними, а в іншому — членами речення.
Може, видно, на щастя, правда.

252 І. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Над вставними словами скорочено надпишіть, що вони виражають чи на що вказують.
1. Того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М. Рильський). 2. Мені правда не хотілося говорити про Чепура на педраді, але іншого виходу справді не було (Ю. Збанацький). 3.1 я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо значить хтось мене чекав, а може й зараз вигляда (А. Малишко). 4. За східним звичаєм гості не сміють відмовлятися від дарунків, бо то була б господарям образа (Леся Українка). 5. Здавалося загримів десь на небі грім (С. Василь-ченко).6. Пізнати й оцінити Довженка один чоловік мабуть не в змозі (Д. Павличко). 7. Нащо бачте згадувать, що давно минуло (Т. Шевченко ). 8. Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня).
II. Зробіть письмовий синтаксичний розбір останнього речення.

253 Мікрофон. Чи згодні ви з такою тезою: «Суржик — це не взаємозбагачення, а взаємообкрадання мов»? У відповіді використайте вставні слова (словосполучення), які вказують на джерело повідомлення, привертають увагу співрозмовника, указують на послідовність викладу думки.

254 Прочитайте речення. Доповніть їх вставними словами (словосполученнями) тієї групи за значенням, яка вказана в дужках. За потреби скористайтеся довідкою. Утворені речення запишіть, розставте розділові знаки.
1. Гори [невпевненість] стояли тут поруч (О. Гончар).2. Перебування в Києві [привертає увагу співрозмовника] багато дало мені для п’єси (О.Довженко). 3. Чим більше темніло, тим вітер [невпевненість] дужчав (М. Коцюбинський).4. [Задоволення] її запросила до себе на село наша старша тітка (Леся Українка). 5. Звикне [джерело повідомлення] собака за возом бігти, то й за саньми побіжить (Панас Мирний). 6. Відступати нам [послідовність викладу] пізно, і [послідовність викладу] немає підстав (В. Собко).1. [Джерело повідомлення] люди жили табунами, спали покотом в млі печер. (В. Симоненко). 8. Старенька груша дихає на пальці, їй [невпевненість] сняться повні жмені груш (Л. Костенко).
Довідка. Здавалось, на щастя, по-перше, здавалося, кажуть, по-друге, кажуть, уяви собі, певно.

255 І. Прочитайте текст. Визначте мікротеми, доберіть до них заголовки. Запишіть заголовки у формі плану.
II. Спишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть вставні слова (словосполучення). Які з них є стилістично маркованими? З’ясуйте особливості їх використання у різних стилях мовлення.

Українець, що здивував світ.

Робота-мініатюра Миколи Сядристого

У когорті відомих українців чільне місце безперечно посідає Микола Сяд-ристий, роботи якого об’їхали весь світ.
Майстра здебільшого цікавлять природні матеріали: метали, мінерали, насіння трав і дерев. За словами умільця будь-яка насінина по-перше є дуже гарною від природи по-друге довговічною.
З половини макової зернини як це не дивно маестро примудрився зробити чудове гніздечко для трьох золотих пташенят, а зі шматочка вишневої кісточки — портрет-барельєф * Соломії Крушельницької.
Деякі його твори такі дрібні, що можуть загубитися серед порошинок. Наприклад найменший у світі годинник, якого Сядристий уставив замість ока золотій бабці. Складається цей годинник уявіть собі зі ста тридцяти деталей. А золотий сервіз на цукровій піщинці навіть не можна покласти на хустинку, бо кавничок і бокальчики проваляться крізь волокна тканини (За О. Лань).

* Барельєф — скульптурна прикраса на пласких поверхнях, що виступає над площиною фону менше ніж на половину своєї товщини.

256 Напишіть твір-мініатюру (6-8 речень) на одну з тем: «Тополя в небо руки підійма», «Затьохкали травневі солов’ї», «Сиплються сутінки втишу села». Використайте слова в переносному значенні та щонайменше два речення зі вставними словами (словосполученнями, реченнями).

Висновки.
1. Вставні слова (словосполучення, речення) певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення в реченні. Вони поділяються на кілька груп за значенням, на письмі виділяються комами.
2. Вставні конструкції не є членами речення.

О.В. Заболотний, В.В. Заболотний, Рідна мова, 8 клас
Вислано читачами інтернет-сайту

Підручники по всім предметам, українська мова 8 клас, розробка планів уроків для вчителів

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Вставне речення правило

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення)

Речення можуть ускладнюватися різними словами, словосполученнями й реченнями, які надають висловлюванню різних додаткових відтінків, зокрема виражають ставлення мовця до повідомлення, вказують на його джерело або ж подають різні додаткові зауваження, уточнення, роз’яснюючи речення в цілому або окреме слово в ньому.

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією. Спільні властивості цих ускладнюючих компонентів речення полягають у тому, що значення їх має додатковий характер щодо семантики всього речення чи окремої його частини.

Вставні слова і речення

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

  1. 1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
  2. 2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом. за вченням. на думку. на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
  3. 3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
  4. 4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
  5. 5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

Вставні слова і речення не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

Вставні слова і речення в усній мові не завжди виділяються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються парними комами, рідше — тире.

Щоб правильно виділити їх, треба орієнтуватися як на їхнє значення, так і на деякі інші ознаки.

Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже, у середині простого речення однак, одначе і проте.

І, навпаки, ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито (це частки в реченні) і, отже, не виділяються комами.

1. Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)
2. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)
3. З борців насміхалася доля, зростала, проте [у середині простого речення], їх громада. (П. Грабовський.)
4. Сонце зайшло, проте [на початку простого речення] ще було видно. (О. Гончар.)
5. Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)

Якщо в простому реченні, крім синтаксичного (підметово-присудкового) центра, є ще присудок (здається, кажуть, уявіть, треба гадати) або підмет і присудок (я знаю, я певен, ясна річ), то таке речення зі своїм центром слід без вагань виділяти.

Присудок вставного речення найчастіше буває виражений способовою формою дієслова (здається, розуміється, смію запевнити, сподіваюся, припустімо, як кажуть, чуєте, пробачте, знай, бач, прошу, мовляв, може), рідше — неозначеною формою дієслова в поєднанні з іншими словами (ніде правди діти, можна сказати, треба підкреслити, так би мовити, хвалити долю).

Без вагань виділяємо і вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або біля яких можна поставити слово кажучи, мовлячи (напевно, за висловом. по-вашому, до речі, між іншим, власне, одним словом).

1. По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ. (О. Підсуха.)
2. Здається вічністю [присудок] буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. (Л. Дмитерко.)
3. Буває, часом сліпну від краси. (Л. Костенко.)
4. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! (Т. Шевченко.)
5. В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було. (Т. Шевченко.)
6. Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Леся Українка.)
7. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки так швидко, наче на дріжджах. (І. Нечуй-Левицький.)

В інших випадках, щоб упевнитися, чи дане слово справді вставне, перевіряємо його питанням (спочатку знайшовши підмет і присудок). Якщо слово в реченні відповідає на питання — то воно не вставне і виділяти його комами не можна; якщо ж не відповідає — то воно вставне і його виділяємо комами.

Питання до слів ставимо такі:
як? — справді, взагалі, таким чином, навпаки, очевидно, безперечно, певно;
коли? — нарешті, зрештою;
як часто? — звичайно;
з якою метою? — на щастя.
1. Поки живий, я хочу [як?] справді жити. (І. Франко.)
2. Справді [це правда], добре сміється той, хто сміється останній. (М. Стельмах.)
3. Видно [присудок] шляхи полтавськії і славну Полтаву. (І. Котляревський.)
4. Видно [мабуть], було вже пізно, бо ніде по хатах не світилося. (Панас Мирний.)
5. Звичайно [само собою зрозуміло], вовкулаки — це химери. (М. Рильський.)
6. У комірчині [як часто?] звичайно стояли бідони з молоком. (Григорій Тютюнник.)

Вставлені слова і речення

Вставлені слова і речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені слова і речення вимовляються, їх виділяють парними комами, парними тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту і від волі автора.

У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном , як і основне, то воно виділяється з обох боків комами.
1. Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.)
2. Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсякчас — так! — до святого хліба! (М. Рильський.)

Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном , то вони виділяються з обох боків тире.
1. Є ж люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать. (М. Рильський.)
2. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.)
3. Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину. (І. Жиленко.)

Якщо вставлена конструкція виділяється тире й уводиться в речення на тому місці, де за правилами вживається кома, то така конструкція виділяється з обох боків комами та тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. (Григір Тютюнник.)

Найчастіше вставлені слова чи речення вимовляються пониженим тоном . Тоді вони виділяються дужками.
1. Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки. (Б. Олійник.)
2. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться (Григір Тютюнник.)
3. Він приїхав здалеку (із Індії). З найдавніших часів до нас дійшла традиція езотеричних (таємних, зрозумілих лише особливо посвяченим людям) знань. (Р. Фурдуй.)
4. Сфінкс (лев з крилами й головою жінки) — символ таємничості в багатьох народів стародавнього світу (а зараз використовується як мотив орнаменту). (Д. Білоус.)

Вставні слова і речення

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мов­ця до свого висловлювання.

Вставні слова й речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення і, отже, надають мовленню більшої природності, роб­лять його емоційно й інтонаційно насиченим. У реченні вставні слова й речення:

а) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, мабуть, може, а може, певно, очевидно, либонь, здається, сподіваюся тощо;

б) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку такого-то, за вченням таким-то тощо;

в) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, нівроку, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго тощо;

г) привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачиш, бач, знаєш, уявляєш, уяви собі, майте на увазі, зверніть увагу, даруйте на слові, між нами кажучи, вірите, слово честі тощо;

г) вказують на зв язок між думками: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, одне слово, коротко кажучи, зрештою тощо.

Вставні слова й речення стосуються переважно змісту всьо­го речення. Тоді їх ставлять десь на початку речення і обов’яз­ково перед групою присудка: На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (М. Коцюбинський). Якщо ж вони сто­суються окремих членів речення, то їх ставлять біля цих чле­нів: Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах). На кормі — руль, перед рульовим місцем —^ підойма управління, — адже човен був, певна річ, моторний

(Ю- Смолич). Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку (Григорій Тютюнник).

Вставні слова й речення в усній мові не завжди виділя­ються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються з обох боків комами, зрідка — тире: Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (О. Гончар). Го­лос його був не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий (Ю. Яновський).

Щоб правильно виділити їх, слід орієнтуватися як на їхнє значення, так і на деякі інші ознаки.

Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-дру­ге, щоправда, крім того, а втім’. А за дверима така ніч і, ма­буть, зоряна (А. Головко). І був той хліб як великодня паска. Щоправда, хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали (Ю. Мушкетик). І, навпаки, ніколи не бувають вставними і, отже, не виділяються комами слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, адже, мовби, немовбито, неначе, нібито: Вітер, здавалось, дужчав, принаймні очерет шумів так, що заг­лушив навіть думки (М. Коцюбинський).

Якщо слово в реченні відповідає на якесь питання — то воно не вставне і виділяти його комами не треба; якщо ж не відповідає — то воно, можливо, вставне. При цьому слід мати на увазі, що тільки вставні слова можна замінити такими без­сумнівно вставними словами й реченнями, як звісна річ, ма­буть, я впевнений, як мені здається, скажімо, я думаю, я гадаю, це правда. Наприклад, речення Поїдемо, певно, човном (М. Коцюбинський) можна висловити й так: Поїдемо, мабуть, човном. Але цього не можна зробити з реченням Роби ревно й ходи певно (Нар. творчість). Тут слово певно не замінюється словом мабуть, отже, воно не вставне. Порівняйте також ре­чення На щастя, літак ішов по курсу майже на схід (М. Шумило). Відчиняли люди широко ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (1. Цюпа). В ос­танньому реченні до слів на щастя можна поставити питан­ня з якою метою? У попередньому ж — до таких самих слів жодного питання поставити не можна; якщо в ньому замість цих слів ужити якесь інше вставне слово, його основ­ний зміст суттєво не зміниться.

Прислівник нарешті може бути членом речення і встав­ним словом. Якщо в реченні це слово відповідає на питання к о л и?, то воно є обставиною часу і на письмі комами не ви­діляється: Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата жирна глина з різким запахом на­фти і нарешті вугільний шар (3. Тулуб). В інших випадках воно є вставним словом і виділяється комами: Нарешті, далеко праворуч, як легкі рожеві птахи, злетіли в повітря три ракети (М. Ткач).

Дієслово здається може виступати:

а) дієсловом-зв’язкою в складеному іменному присудку: Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря (О. Гончар);

б) головним реченням у складнопідрядному, якщо до нього приєднується підрядне за допомогою сполучника підрядності що: Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно. (О. Гончар); таке речення можна перерос бити на складне безсполучникове: Здавалось: літаки ідуть зовсім беззвучно. (тоді після нього чується вичікувальна пауза);

в) вставним словом, якщо після нього немає сполучника що і не чується вичікувальна пауза: Здавалось, літаки ідуть зовсім беззвучно; ще виразніше відчувається його вставне значення, якщо воно стоїть безпосе­редньо перед присудком: Літаки, здавалось, ідуть зовсім беззвучно.

Слова проте, однак, якщо вони стоять у середині простого речення, виступають як вставні слова і, отже, виділяються з обох боків комами: Хата допотопна, вікна покосились, а віконниці, проте, новісінькі, голубі (О. Гончар). Але на початку простого речення вони не виокремлюються: Як не гуляла війна по висоті, проте не все ще спалила (О. Гончар)

Якщо сполучник а відноситься до вставного слова (а власне, а втім, а може), то комою від нього він не відділяється: А втім, хто його знає — ніхто не віда, як хто обіда (Панас Мирний).

Вставні слова не виділяються комами, якщо вони стосу­ються відокремлених членів (у такому разі вони відокремлюються разом із цими членами): Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Дайте до Беатріче, а я власне таку мала на думці (Леся Українка).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Вставне речення правило

Вставні слова (словосполучення, речення)

Вставні слова та словосполучення — це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного (Може, ви чули, як пахне земля?). Вставні слова не є членами речення. Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням: 1) ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно, треба думати); 2) ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло, нівроку, соромно сказати, навдивовижу); 3) ті, які виражають увічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи); 4) ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, по-моєму); 5) ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином).

Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.

Вставні речення виражають ті самі значення, що й вставні слова та словосполучення. Вставними реченнями мовець може висловлювати додаткові повідомлення, побіжні зауваження або уточнення основної думки речення (Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л. Глібов)).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами. Інтонація і значення, яких вставні слова набувають у складі речення, допомагають відрізнити їх від невставних (Пор.: Видно, доведеться заночувати десь у дорозі. — Видно шляхи полтавські і славну Полтаву).

Вставні речення, які несуть додаткове повідомлення або пояснення до основного змісту речення, здебільшого виділяються дужками (І хіба не безглуздо, що через оці його лисі з’їжджені скати (ніяк не може добитися нових!) десь там мусять загинути люди (О. Гончар)). Невеликі вставні конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире (За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко)). Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставні конструкції тоді, коли на місці розриву мала б стояти кома (Є люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать (М. Рильський)).

Еще по теме:

  • Правило в корне после шипящих под ударением Правило в корне после шипящих под ударением После шипящих в корнях слов под ударением пишется ё (е), если есть формы слова или однокоренные слова с е в безударной позиции: шёлк – шелк а , шелков и стый. Если таких слов нет, то пишется о: шов, крыжовник. В суффиксах существительных […]
  • Удвоенная нн правило Правописание НН и Н в причастиях, отглагольных прилагательных если причастия образованы от приставочных глаголов* Исключения: смышленый , посаженый, названый в кратких страдательных причастиях боец ранен, диктант написан, территория около нового дома еще не благоустрое н а […]
  • Сайт гибдд штрафы липецк Узнать штрафы гибдд липецк 20.03.2014 | автор: Ayan | Штрафы гибдд мопеды | Просмотров: 262 Быстрая загрузка: Узнать штрафы гибдд липецк Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим […]
  • Правило фаз гиббса Правило фаз гиббса Любая гетерогенная система состоит из отдельных гомогенных, физически или химически различных, механически отделимых друг от друга частей, называемых фазами. Например, насыщенный раствор хлорида натрия с кристаллами NaCl в осадке и водяным паром над раствором - это […]
  • Как узнать штрафы гибдд по фамилии по кбр Штрафы гибдд проверить онлайн 11.09.2014 | автор: EMEO | Уфмс якутск штраф | Просмотров: 194 Быстрая загрузка: Штрафы гибдд проверить онлайн Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим […]
  • Проверить штрафы гибдд по курской области Посмотреть штрафы гибдд курск 22.04.2014 | автор: T�x��_�o��� | Гаи пдд | Просмотров: 206 Быстрая загрузка: Посмотреть штрафы гибдд курск Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим […]
  • Кто такой юрист первой категории Должностные инструкции Инструкции по категориям: Инструкции по алфавиту: Юрисконсульт I категории Должностная инструкция юрисконсульта I категории ( zip, 17 Кб., рейтинг: 1978 ) Вы можете скачать должностную инструкцию юрисконсульта I категории бесплатно. Должностные […]
  • Закон больших чисел в форме чебышева Решение задач по ТОЭ, ОТЦ, Высшей математике, Физике, Программированию. § 5. ЗАКОНЫ БОЛЬШИХ ЧИСЕЛ. 2. Закон больших чисел Чебышева. Имеет место следующее утверждение. Пусть - последовательность попарно независимых случайных величин, имеющих ограниченные в совокупности дисперсии, т. е. […]